вход на сайт

Имя пользователя :
Пароль :

Восстановление пароля Регистрация

Якщо дитина стала жертвою знущань, поради батькам

Опубликовано: 29.09.2018

видео Якщо дитина стала жертвою знущань, поради батькам

Щочетверта українська дитина постійно зазнає кпин та стусанів від однолітків

Якщо дитина періодично піддається глузуванням з боку дітей-задирак, у нього в поведінці відзначаються деякі зміни. Вас повинні насторожити такі моменти.



Ви стали помічати, що з недавніх пір у дитини зникають речі (мобільний телефон, канцелярія), одяг; або він приносить їх додому, але в зіпсованому стані. Гроші, які дитина отримував на кишенькові витрати, стали швидко закінчуватися. На тілі дитини з’являються синці, садна, подряпини, походження яких він не може чітко пояснити. У дитини з’явилися проблеми зі сном, по ночах його мучать кошмари. На психосоматичному рівні дитина часто хворіє, у нього можуть з’явитися ознаки енурезу (нетримання сечі) або енкопрезу (нетримання калу). Дитина почала часто скаржитися на труднощі в навчальному процесі; часто за виконанням домашнього завдання він не може зосередитися. Знижується успішність. Діти, з якими син або дочка раніше дружили, стали віддалятися. Чадо придумує різні причини, щоб не піти в школу (найчастіше прикидається хворим). Якщо попросити дитину розповісти про себе, про те, як пройшов його день, він почне говорити, використовуючи іронію, презирство, зневагу. У дитини відзначається підвищена тривожність, плаксивість, надмірна емоційність, часта зміна настроїв: дратівливість змінює пригніченість, смуток – байдужість. Дитина розробляє різні маршрути, щоб ходити в школу і повертатися з неї, не зустрічаючись з хлопцями-провокаторами. У розмові чадо періодично натякає (прямо чи опосередковано) про своє бажання покінчити життя самогубством.

До таких маєтків у поведінці слід поставитися з усією серйозністю, і як можна швидше прийняти заходи. Адже дитяча жорстокість безмежна, і якщо над вашим дитиною поки лише глузують, яка ймовірність, що однокласники не перейдуть від знущань до побиття і приниження.


Стоп-терор: телеведучі “Сніданку з 1+1” долучились до кампанії проти булінгу в школах

Діти, стаючи жертвами хуліганства, моментально втрачають впевненість у собі, але воліють не розповідати про все, що відбувається батькам, з кількох причин:

— їх залякали, пригрозивши розправою, у разі, якщо не будуть тримати язик за зубами, — соромляться своєї безпорадності; — впевнені, що самі винні в тому, що над ними знущаються; — змирилися.

Найчастіше, дитина-задирака або група дітей, ображаючи іншого, тим самим демонструють перевагу, влада над кимось, самостверджуються. Про знущання прийнято говорити в тому разі, якщо:


«Урок для батьків»: булінг (ефір від 27.01.2018)

— на адресу дитини щодня надходять образи, глузування, він отримує образливі прізвиська; — на телефон або на сторінку дитини в соціальній мережі часто надходять повідомлення з погрозами, агресивного характеру; — стаючи жертвою насмішок, чадо піддається ритуальним принижень, його навмисно ігнорують, звертають на ізгоя; — застосовують до дитині фізичне насильство, знаючи про те, що за нього нікому заступитися; — залякують дитину, шантажують, примушують до вчинення якої-небудь дії (іноді навіть злочинного характеру) проти його волі; — завдають матеріальних збитків майну, що у дитини крадуть гроші, або їх вимагають; — про дитину поширюють плітки і брехливі відомості.

Більшість батьків, які зіткнулися з подібною проблемою, задаються питанням: чому саме їх дитина стала жертвою знущань, і з якої причини інші діти уникли цієї долі?

Зазвичай у немилість до хуліганам і задирів потрапляють діти, які мають явну «ахіллесову п’яту»:

— недоліки на фізіологічному рівні, викликані хворобою (нервові тики, кульгавість, проблеми з шкірою), — відмінна від інших зовнішність (надмірна вага, зайва худоба, окуляри, високий зріст), — дефекти мови (заїкання, не вимова окремих звуків), — певні риси характеру (сором’язливість, невпевненість в собі, тривожність, замкнутість).

Якщо хлопці мають расистські або релігійні забобони, вони будуть налаштовані агресивно до тих, хто їх поглядів не поділяє. Дитині, яка по натурі лідер, доведеться доводити свою першість і «битися за місце під сонцем», або поступитися іншому лідеру.

Відомі випадки, коли знущанням піддавалися діти, у яких не було будь-яких очевидних недоліків, тобто тямущі, інтелектуально розвинені і зовні привабливі. А оскільки вони найчастіше з благополучних сімей, де не буває постійних скандалів, то і в ситуації, коли по відношенню до них виявляли агресію, вони не знали, як їй протистояти і гідно відбити нападки.

Статистика невблаганна, понад 50% дітей шкільного віку хоча б раз ставали жертвами знущань. Так майже з 5000 опитаних хлопців, понад 70% мали в школі образливі прізвиська, причому:

— 45% прізвиськ мали відношення до ваги і зовнішності. — У 30% випадків знущання і хуліганські дії відбувалися на дитячих майданчиках, — 20% — у шкільних коридорах, — 10% — у шкільних їдальнях, — 5% — в шкільних туалетах.

Школярі зізнавалися, що піддавшись знущанням з боку однолітків та учнів старших класів, багато хотіли вчинити суїцид (близько 25%). А ось результати опитування батьків, з якими розмовляли з тієї ж проблеми, показують трохи іншу ситуацію, оскільки 88% повідомили, що в минулому році їх дитина зазнала знущань у стінах школи, при цьому 70% з них були відомі й інші інциденти, стосовно однокласників їх чада.

Відомі випадки, коли хулігани ображали хлопців, з якими раніше дружили; більше 15% постраждалих дітей зізналися, що негативно налаштовані до них були саме їх колишні друзі.

Якщо у вас виникли підозри, що дитина зазнала знущань з боку однокласників або інших хлопців, перевірте свої побоювання, розповівши йому схожу ситуацію і запитавши у нього «ради». Наприклад, ви можете сказати: «Моя подруга розповіла, що у її сестри донька, її звуть Оля, дружила з дівчинкою з класу, довіряла їй свої секрети. Після того, як вони посварилися, однокласниця стала над нею насміхатися, розповіла її секрети своїм новим подругам. Але потім Оля поділилася з мамою своїми переживаннями і все налагодилося. А у вашій школі не відбувалися схожі події?». Подібну тактику краще обрати, якщо ви впевнені, що подібна розмова по душах лише погіршить ситуацію і дитина замкнеться в собі. Також доречно навести приклад зі свого життя, розповівши про схожий випадок, який стався з вами в дитинстві.

Якщо у вас з дитиною сталі довірчі стосунки, ви можете вивести його на відверту розмову, вибравши відповідний момент, спокійну і затишну обстановку. Або почніть розмову, в той момент, коли займаєтеся якоюсь іншою справою – наприклад, готуєте вечерю, миєте посуд, ведете машину; просто деякі діти відкриваються, коли відсутній зоровий контакт, і пильний погляд іншої людини не збиває з думки. Ідеальний момент для довірчих бесід – невеликий проміжок часу перед відходом до сну.

Підходьте до цікавій для вас темі поступово, починаючи здалеку. Приміром, простий питання, «щасливий ти на даний момент?» підштовхне дитини до одкровення. Однак залишається лише сподіватися на те, що дитина залишиться чесний з вами, і розповість вам про всіх, якщо ця тема для нього по-справжньому наболіла.

Зазвичай після такої розмови діти беруть з дорослих обіцянку, що вони не втручатиметься. Почувши схожу прохання, поспішіть заспокоїти своє чадо, запевніть, що без його схвалення ви не будете робити які-небудь дії. Якщо ви переконалися в ході бесіди, що без вашого втручання ситуація лише погіршиться, почекайте якийсь час і потім оголосіть дитині про свій намір вжити рішучих заходів, підкресливши, що від ваших послідовних дій його дружба та й він сам тільки виграють.

Якщо перелічені методи не дали результатів, побудуйте розмову з дитиною в іншому руслі. Почніть з визнання про те, що вас останнім часом стали турбувати дивні зміни в його поведінці, і у вас є деякі хвилювання, як би він не потрапив в біду. Акцентуйте увагу дитини на те, що після цієї розмови ви не станете його менше любити, і у нього не виникне більше неприємностей.

У цій ситуації важливо не квапити події: можливо на цьому ваша розмова припиниться, однак чадо буде знати, що ви готові його вислухати, зрозуміти і прийняти. Тому велика ймовірність, що до цієї бесіді ви ще повернетеся, але після того, як він набереться хоробрості.

План дій

Поставтеся з усією серйозністю до визнання дитини в тому, що він став жертвою знущань. Не посилайтеся на дитячі пустощі, небажання постояти за себе, пояснюючи джерело проблем свого чада. І тим більше не придумуйте синові або дочці ідею, що подібні обставини стануть хорошою школою життя, допоможуть подорослішати і навчитися відповідати агресією на агресію. Ви повинні розуміти, що стає об’єктом насмішок і принижень, у дітей різко падає самооцінка, вони втрачають впевненість у собі і іноді звертаються до думок про суїцид. До дитини важливо донести думку, що його провини в тому немає, що з ним відбувається. Поставте себе на місце дитини, на хвилиночку уявіть, що ви на робочому місці зазнаєте нападок та знущань з боку колег. Що б ви відчували? Дитина, роблячи визнання в тому, що з ним відбувається, проявляє сміливість і чекає від вас підтримки. Тому ви повинні показати, що в будь-якій ситуації будете на його боці. Якщо ваші підозри стали підтверджуватися особливостями поведінки дитини, але він не зізнається в тому, що піддається «цькування з боку однолітків, використовуйте будь-які способи, щоб з’ясувати дійсний стан справ. Поговоріть з батьками дітей, з якими навчається або дружить ваше чадо. Вони також можуть підтвердити, що їхні діти останнім часом ведуть себе дивно. Можливо, вам не захочеться безпосередньо запитувати про чужу дитину, та й не кожен батько вважатиме за потрібне виправдовуватися перед вами, тому досить розповісти їм про свою турботу, і попросити допомогти вам розібратися в що відбувається. Залиште на видному місці брошуру з дитячим телефоном довіри, або розкажіть, як би між іншим, про цю службу, що є можливість анонімно звернутися туди при виникненні проблем у школі (якщо кривдять, принижують). Не отримавши схвалення від своєї дитини, не погодивши свої дії з ним, не шукайте правди в шкільних вчителів або директора. Найчастіше жертвами знущань рухає страх, що за подібні дії буде розправа. І треба сказати, що ці страхи не безпідставні і часто збуваються. Виведіть дитини на відверту розмову і запитайте, щоб він зробив з вашою допомогою. Запропонуйте дитині запам’ятати, а краще записувати повторювані ситуації знущань (із зазначенням дати, часу та імен хуліганів). Якщо набравшись рішучості, ви все-таки зверніться до школи, то зможете підтвердити свої слова. За згодою чада, призначте зустріч класному керівнику, чи іншому шкільному вчителеві, внушающему вам довіра, з якою ви поділіться своєю бідою. Якщо дитина захоче, можете взяти його з собою і в його присутності провести зустріч. Тільки в тому випадку, якщо батьки і вчителі будуть діяти спільно, можна буде побороти хуліганство в школі. Наполегливість і переконаність у власній правоті допоможуть достукатися до керівника установи, оскільки відомі випадки, коли директори шкіл намагалися не помічати проблем, хоча їм були відомі подібні ситуації дитячої жорстокості. Добре, якщо вам попадеться розуміє керівник, в іншому випадку ви витратите багато часу і сил, щоб переконати його прийняти заходи. Не отримавши належної підтримки з боку адміністрації школи, не опускайте рук, але зверніться у вищестоящі інстанції. У випадку фізичного насильства не зволікайте зі зверненням в правоохоронні органи. Як можна частіше хваліть дитину навіть за незначні успіхи. У цей непростий час дитина позбавлений впевненості в собі, і йому як ніколи потрібна підтримка і віра в те, що у нього вийде впоратися з непростими обставинами. Не дозволяйте дитині поза стінами школи занурюватися в думки, повертатися знову і знову до проблеми. Придумайте для нього розслаблюючі заняття, нове цікаве і відволікаючу хобі, яке дає можливість абстрагуватися, відновитися морально; порадьте спортивну секцію, де він знайде однодумців, виробить лідерські якості, впевненість в собі. Порекомендуйте чаду більше читати. Коли дитина проводить час за книгою, збагачує словниковий запас, бере за основу поведінкові основи персонажів, приміряє на себе ті чи інші ролі. Начитаний дитина готовий будь-якої незручної ситуації дати гідну відповідь кривдникам, підібравши потрібні слова.

автор статті Гуляєва Анастасія Олексіївна — педагог-філолог, журналіст

Поиск по сайту
Меню
Реклама на сайте
Архив новостей
Реклама на сайте

Реклама на сайте







Архив сайта
Информация
www.home-4-homo.ru © 2016 Copyright. Все права защищены.

Копирование материалов допускается только с указанием ссылки на сайт.
   
rss