Опубликовано: 08.10.2018
Держава має обов'язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Статті 37, 39. Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту. У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування.
Варто знати, що...
Сьогодні діти всієї планети потребують захисту, адже кількість нещасних дітей не зменшується. Майже 250 млн. дітей у світі животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів.
В Україні 169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім'ях.
СТАТТЯ 37
Держави-учасниці забезпечують, щоб:
А) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або
Принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув'язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються
За злочини, вчинені особами, молодшими 18 років;
Б) жодна дитина не була позбавлена свободи незаконним або свавільним чином.
Арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюються згідно з законом та
Використовуються лише як крайній захід і протягом якомога більш коротшого відповідного періоду часу;
В) кожна позбавлена свободи дитина, користується гуманними поводженням і повагою невід'ємної гідності її особи з урахуванням потреб осіб її віку. Зокрема, кожна позбавлена свободи дитина має бути відокремлена від дорослих, якщо тільки не вважається, що в найкращих інтересах дитини цього не слід робити, та мати право підтримувати зв'язок із своєю сім'єю шляхом листування і побачень, за винятком особливих обставин;
Г) кожна позбавлена свободи дитина мала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також право оспорювати законність позбавлення її свободи перед судом чи іншим компетентним, незалежним органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будь-якої такої процесуальної дії.
Стаття 32. Економічна експлуатація.
Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.
Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та важкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. Діти мають
право бути захищені від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту. - Варто знати, що...
Близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють. Багато з них - на шкідливому і виснажливому виробництві. їхні найелементарніші права, здоров'я і саме життя, як правило, перебувають під загрозою. Кожна дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров'ю.
СТАТТЯ 32
1. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку.
2. Держави-учасниці приймають законодавчі, адміністративні і соціальні заходи, а також заходи в галузі освіти, з тим, щоб забезпечити
повний виклад) здійснення цієї статті. З цією метою, керуючись ( відповідними положеннями інших міжнародних документів, держави-учасниці, зокрема:
А) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;
Б) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня й умови праці;
В) передбачають відповідні види покарань |або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цієї статті.
