Опубликовано: 21.10.2018
Історія міста Канів
У патерику Києво-Печерської лаври згадується про приїзд до Києва іконописців з Константинополя, які «проходили» в Канів в лодіях. Це сталася між 1074 і 1088 роками, саме від цього часу місто починє відлік своїх років.
У середині ХІІ століття Канів став великим містом і відігравав значну роль в житті Давньої Русі . Через нього проходив великий шлях «з варяг у греки». В літописах місто часто згадується з 1144 по 1195 роки у зв'язку з походами руських князів проти половців.
Місто не раз зрівнювали з землею, так у 1239 році Канів захопили і спустошили монголо-татарські орди, а у вересні 1678 року в місто вдерлися і повністю його зруйнували турки.
1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського, 1569 року Каневом заволоділа польська шляхта, а з 1672 року місто було під владою турків. З 1775 року Канів перейшов у особисту власність польського короля Станіслава Августа, а 1777 року він подарував Канів своєму племіннику Станіславу Понятовському.
1793 року відбувся другий розподіл Польщі, в результаті якого вся Правобережна Україна, у тому числі й Канів, перейшла до складу Російської імперії. 1601 року Каневу було надано Магдебурзьке право.
У 30 - х роках XVII ст. в місті було створено Канівський полк. Канівський полк хоробро бився під прапорами Богдана Хмельницького під час народно - визвольної війни 1648 - 1654 років. 1712 року Канівський полк було ліквідовано.
1837 року Канів стає повітовим містом, тут засновано магістрат і міську думу. У 1861 році згідно із заповітом Тараса Шевченко, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева.
